Конференція в м. Гановер

Право людини на чисту воду і аспекти його реалізації в Україні

Д-р Коцар О.М, інж.Борісова А. Б., ПП ПОТЕНЦІАЛ-4, Україна, Київ

Право людини на чисту воду включає в себе реалізовану можливість користування водою в достатньому обсязі, прийнятної якості, а також її фізичну доступність Належна кількість безпечної прісної води попереджає смерть від зневоднення, знижує ризик захворювання багатьма хворобами, що поширюються з брудною водою. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, кожен шостий житель планети використовує воду, яка не відповідає нормативам.

Будь-який живий організм або їх сукупність існує в системі екологічних зв’язків і поєднання факторів навколишнього природного середовища. Наслідком такої взаємодії стає або процвітання, або пригніченість, або смерть (Романенко В. Д., 2004). Головним чинником природного середовища, що визначає якість життя людини, є вода, оскільки її людство використовує витрачає в 1000 разів більше, ніж інших мінеральних ресурсів (вугілля або нафти). Використовуючи чисту воду, людина повертає в природу брудну і в меншій кількості.

На формування водного середовища визначальний вплив справляє господарська діяльність зростаючого населення планети (антропогенний фактор). Потужне негативний вплив суспільства на гідросферу представляє серйозну проблему, посилює дисгармонію між техносферою і гідросферою, наслідком чого формуються умови, які можуть призвести до вимирання людства.

Одним з ефективних способів відновлення та збереження придатної для життя людей води в необхідній кількості в глобальних масштабах є екологізація господарської діяльності людства.

Для цього необхідна розробка і впровадження міжнародних екологічних правил, нормативних міждержавних документів, що забезпечують ведення господарської діяльності в окремих країнах в рамках спільних для всіх країн правових умов раціонального водокористування, що гарантують якість всіх категорій зворотних вод.

Для складання таких нормативних документів, що гарантують право людини на воду, попередньо необхідно звести в єдиний узагальнений документ прийняті в різних країнах нормативні документи і закони з охорони водних ресурсів від забруднення і виснаження.

Відповідальність за формування якості водного середовища повинна визначатися на законодавчому рівні на підставі пріоритету екологічного підходу.

Регламентування водокористування має визначатися на основі пріоритету економії води взагалі і особливо питної якості при здійсненні будь-якої господарської діяльності.

Законодавчо має бути вирішена проблема виділення коштів на стимулювання наукових досліджень, спрямованих на пошуки оптимальних рішень проблеми виживання людства в майбутньому в умовах наростання дефіциту якісної прісної води.